буханець

Значення в інших словниках

1. буханець — бухане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. буханець — -нця, ч. Зменш. до бухан. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буханець — БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до буха́н 1. – Не хоче кишка простого хліба – буханця їй подавай! – жартував дід (Панас Мирний); Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (В. Козаченко); Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці (М. Словник української мови у 20 томах
4. буханець — див. хліб Словник синонімів Вусика
5. буханець — вліпи́ти буханця́ кому. Ударити кого-небудь. А іноді, було, й буханця уліпить (Мотря) Чіпці у спину, щоб довго не роздумував (Панас Мирний). годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без додатка. Бити кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
6. буханець — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
7. буханець — Бо́ханець= бухане́ць, -нця́ бухане́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. буханець — БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до буха́н. — Не хоче кишка простого хліба — буханця їй подавай! — жартував дід (Мирний, IV, 1955, 237); Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (Коз., Вибр. Словник української мови в 11 томах
9. буханець — Буханець, -нця м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. н. п. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Словник української мови Грінченка