вахтер
ва́хтер
[вахтеир і вахтер]
-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вахтер — ва́хте́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вахтер — вахтера, ч. Старший сторож. || Черговий сторож в установі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вахтер — ВА́ХТЕ́Р, а, ч. Черговий сторож в установі. Старий вусатий вахтер у темно-синій сорочці з мідними ґудзиками перевіряв перепустки (Д. Ткач); Веселовський провів дівчину до вахтера (О. Словник української мови у 20 томах
- вахтер — СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. Словник синонімів української мови
- вахтер — ВА́ХТЕ́Р, ва́хте́ра, ч. Старший сторож; // Черговий сторож в установі; Веселовський провів дівчину до вахтера (Гончар, II, 1954, 128); Старий вусатий вахтер у темно-синій сорочці з мідними гудзиками перевіряв перепустки (Ткач, Арена, 1960, 59). Словник української мови в 11 томах