вибігти

ви́бігти

иб'ігтие]

-б'іжу, -б'іжиеш; нак. -б'іжие, -б'іж'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибігти — ви́бігти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибігти — див. вибігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибігти — ВИ́БІГТИ див. вибіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вибігти — див. бігати Словник синонімів Вусика
  5. вибігти — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вибігти — Ви́бігти, ви́біжу, -жиш, -жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вибігти — ВИ́БІГТИ див. вибіга́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. вибігти — I. Ви́бігати, -гаю, -єш гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. І. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126. Словник української мови Грінченка