1. Орфоепічний словник української мови

викрутень

ви́крутень

[викрутеин']

-т(‘)н'а, ор. -тнеим, м. (на) -т(‘)н'і, р. мн. -т(‘)н'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викрутень — ви́крутень 1 іменник чоловічого роду що-небудь нерівне, вигнуте ви́крутень 2 іменник чоловічого роду, істота про хитру людину Орфографічний словник української мови
  2. викрутень — -тня, ч. 1》 Що-небудь нерівне, вигнуте. 2》 тільки мн. Хитрощі. 3》 Людина, яка вдається до хитрощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викрутень — ВИ́КРУТЕНЬ, тня, ч., розм. 1. Що-небудь нерівне, вигнуте. Мо', в їх земля при купі, а в нас викрутні (Сл. Гр.). 2. тільки мн. Те саме, що хи́трощі. Викрутнями перебувається (Номис); Дід шанував книжку і ніколи не казав, що в книжці брешуть. Словник української мови у 20 томах
  4. викрутень — див. брехливий; вир; підлабузник; хитрий Словник синонімів Вусика
  5. викрутень — ХИ́ТРИЙ ім. (людина, яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, КРУТІ́Й, КРУТЬКО́ розм., ВИ́КРУТЕНЬ, ХИТРУ́Н розм., ХИТРЮ́ГА підсил. розм., ЛУКА́ВЕЦЬ розм., ШЕ́ЛЬМА розм., КРУТИ́ХВІСТ розм., ЛИС розм., ЛИСИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. викрутень — Ви́крутень, -тня; ви́крутні, -тнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. викрутень — ВИ́КРУТЕНЬ, тня, ч. 1. Що-небудь нерівне, вигнуте. Мо’ в їх земля при купі, а в нас викрутні (Сл. Гр.). 2. тільки мн. Хитрощі. Викрутнями перебувається (Номис, 1864, № 817); Дід шанував книжку і ніколи не казав, що в книжці брешуть. Словник української мови в 11 томах
  8. викрутень — Ви́крутень, -тня м. 1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні. Канев. у. 2) Плутня. Викрутнями перебувається. Ном. № 817. 3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень. Ном. № 3019. Словник української мови Грінченка