1. Орфоепічний словник української мови

вилинялий

ви́линялий

[вилиен'алией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилинялий — ви́линялий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вилинялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вилиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́линяти. Настя дивилась на його білий, вилинялий від сонця чуб, на веснянкувате обличчя (І. Цюпа); Підходить [батько] до волохатих, ще не вилинялих за зиму коней, дивиться на Карого, похитує головою (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. вилинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Словник синонімів української мови
  5. вилинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́линяти. Настя дивилась на його білий, вилинялий від сонця чуб, на веснянкувате обличчя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 196); Підходить [батько] до волохатих, ще не вилинялих за зиму коней, дивиться на Карого, похитує головою (Стельмах, II, 1962, 268). Словник української мови в 11 томах