випливти

ви́пливти

иплиеўтие]

-лиеву, -лиевеиш; мин. -лиеў, -лиеўла; нак. -лиевие, -лиев'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випливти — Виплива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. випливти и виплисти, -пливу, -веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Са, II. 105. Виплив човен з очерету. Із за лісу, з-за туману місяць випливає. Шевч. 150. Словник української мови Грінченка
  2. випливти — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  3. випливти — ВИ́ПЛИВТИ див. виплива́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. випливти — ВИ́ПЛИВТИ див. виплива́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. випливти — ви́пливти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. випливти — див. випливати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. випливти — див. випливати Словник синонімів Вусика