1. Орфоепічний словник української мови

воліти

волі́ти

[воул’ітие]

-л'ійу, -л'ійеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воліти — волі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. воліти — Волі́ти. Бажати, надавати перевагу чомусь. В 1855-ім році дають йому добру парафію, але він волить працювати длямолодіжи (Б., 1895, 20, 1) // пол. woleć — воліти, надавати перевагу; нім. wollen — хотіти, бажати. Українська літературна мова на Буковині
  3. воліти — Уважати <�визнавати> за краще; хотіти, бажати, жадати. ВОЛО, підгорля, підгорлина, підшийок, сов. підгруддя. Словник синонімів Караванського
  4. воліти — -ію, -ієш, недок. 1》 Те саме, що бажати 1); хотіти. 2》 Уважати за краще. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. воліти — ВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Те саме, що бажа́ти 1; хотіти. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М. Коцюбинський); – Так мерщій на борзі коні І летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку Я волію спис зломить! (О. Словник української мови у 20 томах
  6. воліти — воліти бажати, хотіти (ср, ст): Інші знову хоч, може, теж здогадуються, про що йде, вони волітимуть із своїми висновками почекати трошки, так сказати, пожувати справу, перетравити, а опісля щойно робити висновки (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. воліти — див. хотіти Словник синонімів Вусика
  8. воліти — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст. Словник синонімів української мови
  9. воліти — Волі́ти, -лі́ю, -лі́єш і волю́, воли́ш, воли́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. воліти — ВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Те саме, що бажа́ти 1; хотіти. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. воліти — Воліти, -лію, -єш гл. 1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Гол. Словник української мови Грінченка