відректися

відректи́ся

[в'ідреиктис'а]

ичус'а, -еичес':а, -еичец':а, -еичеимос'а, -еичеитес'а, -еичуц':а; мин. -р'ікс'а, -реиклас'а; нак.ичис'а, -еич'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відректися — див. відрікатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відректися — Відрікатися, -каюся, -єшся сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. ІІІ. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. І. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821. Словник української мови Грінченка
  3. відректися — ВІДРЕКТИ́СЯ див. відріка́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. відректися — відректи́ся дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. відректися — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. відректися — Відректи́ся, див. відріка́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відректися — ВІДРЕКТИ́СЯ див. відріка́тися. Словник української мови в 11 томах