гусар

Значення в інших словниках

1. гусар — гуса́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. гусар — -а, ч. У царській і деяких іноземних арміях – військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський кшталт. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гусар — див. кавалерист Словник чужослів Павло Штепа
4. гусар — гуса́р (угор. huszar) солдат і офіцер легкої кінноти в ряді європейських країн. Вперше назва «гусар» з’явилася в Угорщині в 15 ст.; в Росії існували в 1650 – 1917 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
5. гусар — залива́ти гуса́ра. Дотепно розповідати, вдало поєднуючи реальне з вигаданим. В’язні пересміюються, Іван підморгує мені — мастак, мовляв, цей староста, вміє гусара заливати (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
6. гусар — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
7. гусар — Гуса́р, -ра, -рові; -са́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гусар — ГУСА́Р, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок. Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах