дефіс
дефі́с
[деиф’іс]
-са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дефіс — Пишуться через дефіс: а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або -ки: по-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- дефіс — дефі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дефіс — (розділовий знак) розділка, рисочка, перенос, знак переносу. ДЕФІЦИТ, (бюджету) збиток; (продукції) нестача, недостача, брак, відсутність, недостатність. Словник синонімів Караванського
- дефіс — -а, ч. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле чи прикладку з підпорядковувальним словом. || Знак переносу частини слова з одного рядка на інший. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дефіс — Риска, розділка Словник чужослів Павло Штепа
- дефіс — дефі́с (нім. Divis – риска, від лат. divisio – розчленування) знак переносу, з’єднання складних слів та скорочення слова, напр., б-ка. Словник іншомовних слів Мельничука
- дефіс — Дефі́с, -са; дефі́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дефіс — ДЕФІ́С, а, ч. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле чи прикладку з підпорядковуючим словом. Особливо детально, з численними ілюстраціями розроблено в новому українському правописі написання слів і словосполучень разом... Словник української мови в 11 томах