1. Орфоепічний словник української мови

докласти

докла́сти

[докластие]

-аду, -адеш, -адеимо, -адеите; нак. -ади, -ад'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докласти — докла́сти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докласти — див. докладати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докласти — доклада́ти / докла́сти душі́ (се́рця) до чого і без додатка. Ставитися до чого-небудь з особливою увагою, любов’ю, старанністю; робити щось щиро, самовіддано. — Цікаво, а якби дикий мак тут посіяти? — запитує Порфир.— Він би прийнявся?.. Фразеологічний словник української мови
  4. докласти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. докласти — Докла́сти, -кладу́, -де́ш чого до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. докласти — ДОКЛА́СТИ див. доклада́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. докласти — Докласти см. докладати. Словник української мови Грінченка