1. Орфоепічний словник української мови

допоміжний

допомі́жний

[допоум'іжнией] м. (на) -ному / -н'ім, мн. -н'і і [допом'іжний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допоміжний — допомі́жни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. допоміжний — Спомагавчий, помічний, (кінь) підручний; (агрегат) додатковий, не головний; пор. ДОПОМОГОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. допоміжний — -міжна, -міжне. Признач. для подання допомоги; який допомагає. Допоміжне виробництво — виробництво, яке доповнює, обслуговує основне виробництво, забезпечує його функціонування, підтримку. Допоміжне дієслово грам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. допоміжний — ДОПОМІ́ЖНИ́Й (признач. для подання допомоги; не основний, другорядний), ПІДСО́БНИЙ, ПОМІЧНИ́Й розм.; СЛУЖБО́ВИЙ (перев. про приміщення — не основний). Зараз риються (археологи) в степах, вони для допоміжних робіт набирають нібито навіть підлітків (О. Словник синонімів української мови
  5. допоміжний — Допомічни́й і допомі́жни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. допоміжний — ДОПОМІ́ЖНИ́Й, мі́жна́, мі́жне́. Признач. для подання допомоги; який допомагає. Осередок комсомольців-залізничників організував допоміжну воєнізовану охорону залізничного майна (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. допоміжний — Допоміжний, -а, -е Вспомогательный. Словник української мови Грінченка