1. Орфоепічний словник української мови

дістатися

діста́тися

[д'істатиес'а]

-анус'а, -анеис':а, -анеиц':а, -ануц':а; нак. -ан'с'а, -ан'теис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дістатися — діста́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дістатися — див. діставатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дістатися — дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич). Фразеологічний словник української мови
  4. дістатися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  5. дістатися — ДІСТА́ТИСЯ див. дістава́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. дістатися — Діставатися, -юся, -єшся сов. в. дістатися, -нуся, -нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у. Словник української мови Грінченка