1. Орфоепічний словник української мови

жнивар

жнива́р

[жниевар]

-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іy, д. -ар'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жнивар — жнива́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жнивар — див. селянин Словник синонімів Вусика
  3. жнивар — -я, ч. Той, хто збирає врожай, бере участь у жнивах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жнивар — ЖНЕЦЬ (той, хто жне хлібні рослини), ЖНИВА́Р, ЖЕ́НЧИК пестл., ЖНІЙ рідше, ЖЕ́ННИК рідше, ЖЕНЧА́Р рідше. — На літо шукатиму собі добрих женців, маю жито, овес, біб... (С. Чорнобривець); Високий худорлявий чоловік ішов повз жниварів... Словник синонімів української мови
  5. жнивар — ЖНИВА́Р, я́, ч. Той, хто збирає врожай, бере участь у жнивах. Постійним і неодмінним супутником жниваря став водій автомобіля (Рад. Укр., 18.VІІ 1962, 1); *Образно. Нинішній хлібороб — це.. сівач і жнивар усього прекрасного на оновленій соціалістичній землі (Цюпа, Україна.., 1960, 8). Словник української мови в 11 томах