1. Орфоепічний словник української мови

зайда

за́йда

[зайда]

-дие, д. і м. -д'і, ч. і ж.

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайда — за́йда іменник чоловічого або жіночого роду, істота чужинець розм. Орфографічний словник української мови
  2. зайда — див. волоцюга; ворог; подорожній Словник синонімів Вусика
  3. зайда — Заброда, заволока, приблуда, заблуда, приплентач; пор. ОКУПАНТ. Словник синонімів Караванського
  4. зайда — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, нетутешня. || зневажл. Чужоземний загарбник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зайда — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл. Словник синонімів української мови
  6. зайда — ЗА́ЙДА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня. — Я так і думав, що ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під монастирями теж усе приходьки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. зайда — Зайда, -ди об. 1) Захожій человѣкъ. Желех. 2) Родъ большого мѣшка? Широкий великий міх і довгий, на кроснах. Вх. Лем. 415. ум. зайдочка. Словник української мови Грінченка