1. Орфоепічний словник української мови

застиглий

засти́глий

[застиглией]

м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застиглий — засти́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. застиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до застигнути, застигти I. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. застиглий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  4. застиглий — ЗАСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засти́гнути, засти́гти¹. Сходило сонце. По застиглих від нічної прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  5. застиглий — Застиглий, -а, -е Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145. Словник української мови Грінченка