затишний

Значення в інших словниках

1. затишний — за́ти́шний прикметник Орфографічний словник української мови
2. затишний — (куток) тихий, безвітрий, безбурний, захищений від стихій; (- життя) спокійний, безтурботний; (- житло) обжитий, приємний; пр. ЗАТИШНО. Словник синонімів Караванського
3. затишний — див. безвітряний Словник синонімів Вусика
4. затишний — затишна, затишне. 1》 Захищений від вітру, течії і т. ін. || Сповнений тиші, спокою; тихий. 2》 перен. Спокійний, не бурхливий, не сильний. || Який проходить, минає у спокої; безтурботний. 3》 Зручний, упорядкований, приємний для перебування в ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. затишний — ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ рідше). А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т. Словник синонімів української мови
6. затишний — Зати́шни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. затишний — ЗАТИ́ШНИ́Й, зати́шна́, зати́шне́. 1. Захищений від вітру, течії і т. ін. В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб., III, 1956, 410); Плещуть весла, гнуться щогли… Ось і пристань затишна! (Фр. Словник української мови в 11 томах
8. затишний — Зати́шни́й, -а́, -е́ Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Волч. у. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду. К. Іов. 62. Словник української мови Грінченка