1. Орфоепічний словник української мови

заіржати

заіржа́ти

[заіржатие]

-жу, -жиш, -жеимо, -жеите; нак. -жи, -ж'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заіржати — заіржа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заіржати — і заржати, -жу, -жеш, док. 1》 Почати іржати, ржати (про коней). 2》 перен., розм. Голосно, нестримно зареготати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заіржати — (-жу, -жеш) док. Голосно засміятися. Тепер заіржали обоє — і Сміт, і Вессон (В. Шкляр, Елементал). Словник жарґонної лексики української мови
  4. заіржати — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. заіржати — Заіржа́ти і заржа́ти, -ржу́, -рже́ш, -ржу́ть заржа́ти і заіржа́ти, -ржу́; -рже́ш, -ржу́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заіржати — ЗАІРЖА́ТИ і ЗАРЖА́ТИ, жу́, же́ш, док. 1. Почати іржати, ржати (про коней). Приємний вогкий холод обхопив зразу Йона, коні весело заіржали, піднявши догори голови (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. заіржати — Заіржа́ти, -жу, -же́ш гл. = заржати. А кінь заіржав, аж ліс задріжав. Грин. III. 216. Словник української мови Грінченка