звинуватити

звинува́тити

[звиенуватиетие]

-ачу, -атиеш; нак. -ат', -ат'теи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинуватити — звинува́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звинуватити — див. звинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звинуватити — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови
  4. звинуватити — ЗВИНУВА́ТИТИ див. звинува́чувати. Словник української мови в 11 томах
  5. звинуватити — Звинуватити, -чу, -тиш гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту. О. 1862. І. 61. Словник української мови Грінченка