звинуватити
звинува́тити
[звиенуватиетие]
-ачу, -атиеш; нак. -ат', -ат'теи
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звинуватити — звинува́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- звинуватити — див. звинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звинуватити — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови
- звинуватити — ЗВИНУВА́ТИТИ див. звинува́чувати. Словник української мови в 11 томах
- звинуватити — Звинуватити, -чу, -тиш гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту. О. 1862. І. 61. Словник української мови Грінченка