1. Орфоепічний словник української мови

звичний

зви́чний

[звичнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звичний — зви́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звичний — див. умілий Словник синонімів Вусика
  3. звичний — -а, -е. 1》 Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. || До якого привчився, звик хто-небудь. 2》 Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь. 3》 Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О. Словник синонімів української мови
  5. звичний — Зви́чний, -на, -не до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. — Праворуч кермо! — вимага комбайнер, колишній балтійський моряк, бо звичних команд старшина і тепер не може забути ніяк (Уп., Вірші.. Словник української мови в 11 томах
  7. звичний — Звичний, -а, -е 1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37. Словник української мови Грінченка