знавець
знаве́ць
[знавец']
-аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўцев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знавець — знаве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- знавець — жм. дока, ір. професор, ж. жива енциклопедія; (високого рівня) ерудит; (свого діла) спец, фахівець, спеціяліст; знайко. Словник синонімів Караванського
- знавець — див. розумний; умілий Словник синонімів Вусика
- знавець — -вця, ч. Людина, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, краще за інших розуміє що-небудь, має тонший смак і т. ін. Знавець музики. Знавець картин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знавець — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію). Словник синонімів української мови
- знавець — Знаве́ць, знавця́, -це́ві; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знавець — ЗНАВЕ́ЦЬ, вця, ч. Людина, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, краще за інших розуміє що-небудь, має тонший смак і т. ін. Старші господарі очима знавців оглядають колесо (Фр. Словник української мови в 11 томах
- знавець — Знаве́ць, -вця́ гл. Знатокъ. Желех. Словник української мови Грінченка