1. Орфоепічний словник української мови

кинджал

кинджа́л

[киенgал]

-ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кинджал — кинджа́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кинджал — б.з. запоясник, мр. кортик; (тригранний) стилет. Словник синонімів Караванського
  3. кинджал — див. ніж Словник синонімів Вусика
  4. кинджал — -а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кинджал — КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у формі гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Словник української мови у 20 томах
  6. кинджал — КИНДЖА́Л, КИНЖА́Л розм., ЗАПОЯ́СНИК заст., ЧИНГА́Л заст. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко); За поясом стримів кинжал з золотим держалном (І. Словник синонімів української мови
  7. кинджал — Кинджа́л, -ла; -джа́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кинджал — КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (Стор., І, 1957, 234); Козаки На конях жваво басували. Словник української мови в 11 томах
  9. кинджал — Кинджал, -лу м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168. Словник української мови Грінченка