1. Орфоепічний словник української мови

кімнатка

кімна́тка

[к'імнатка]

-ткие, д. і м. -ац':і, р. мн. -ток

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кімнатка — кімна́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кімнатка — див. кімната Словник синонімів Вусика
  3. кімнатка — -и, ж. Зменш. до кімната. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кімнатка — КІМНА́ТКА, и, ж. Зменш. до кімна́та. Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (М. Коцюбинський); У кімнатці стривожена стоїть Оксана біля вікна (А. Головко); Кімнатка в бідної вдови робітника цементного заводу завширшки у шість кроків, завдовжки у вісім... (Г. Пагутяк). Словник української мови у 20 томах
  5. кімнатка — КІМНА́ТКА, и, ж. Зменш. до кімна́та. Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39); У кімнатці стривожена стоїть Оксана біля вікна (Головко, І, 1957, 429). Словник української мови в 11 томах
  6. кімнатка — Кімната, -ти ж. Въ малорусскихъ хатѣ, домѣ — небольшая комнатка, отгороженная въ большой общей комнатѣ; служить обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч. Словник української мови Грінченка