молодик

Значення в інших словниках

1. молодик — молоди́к 1 іменник чоловічого роду, істота парубок молоди́к 2 іменник чоловічого роду молодий Місяць Орфографічний словник української мови
2. молодик — (на небі) молодий місяць, місячний серп; (на землі) парубок, молодий чоловік; наречений. Словник синонімів Караванського
3. молодик — див. місяць; молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
4. молодик — I -а, ч. Народна назва однієї з фаз Місяця, коли його освітлена частина має вигляд вузького серпа. II -а, ч. 1》 Молода неодружена людина; парубок. 2》 Наречений. 3》 Помічник, учень на Запорізькій Січі в 17-18 ст. || Підмайстер у ремісничих цехах за тих часів. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. молодик — МОЛОДИ́К¹, а́, ч. Народна назва однієї з фаз Місяця, коли його освітлена частина має вигляд вузького серпа. Непевний світ місяця молодика серпорогого, зорі меркаючі, і як зараз чую, як було свіжо, пахучо й тепло... Словник української мови у 20 томах
6. молодик — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
7. молодик — Молоди́к, -ка́; -дики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. молодик — МОЛОДИ́К¹, а́, ч. Народна назва однієї з фаз Місяця, коли його освітлена частина має вигляд вузького серпа. Непевний світ місяця молодика серпорогого, зорі меркаючі, і як зараз чую, як було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346)... Словник української мови в 11 томах
9. молодик — Молодик, -ка м. 1) Молодой неженатый человѣкъ. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Чи не лучче було молодиком жити? Грин. III. 295. 2) Молодой мѣсяцъ, первая четверть луны, новолуніе. на молодику. Въ новолуніе. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричи. Чуб. І. 92. Словник української мови Грінченка