1. Орфоепічний словник української мови

міліціонер

міліціоне́р

[м'іл'іц'іонер]

-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міліціонер — міліціоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. міліціонер — як ім. міліцейський, жм. міліцай, г. міліціянт, зн. поліцай. Словник синонімів Караванського
  3. міліціонер — -а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міліціонер — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
  5. міліціонер — МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Рядовий або сержант міліції (у 1 знач.). У неділю опівдні приїхав у Троянівку міліціонер верхи (Григорій Тютюнник); Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
  6. міліціонер — син. афен, балон, гад, гапон, мент, мільтон, мінтон, мусор, півень, синій, фараон, фіга, чорт. дільничий: батюшка. Словник жарґонної лексики української мови
  7. міліціонер — Міліціоне́р, -ра, -рові, -не́ре! -не́ри, -рів, -рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. міліціонер — МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.), який стежить за громадським порядком. [Міліціонер:] Тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька (Корн. Словник української мови в 11 томах