1. Орфоепічний словник української мови

наймичка

на́ймичка

[наймиечка]

-чкие, д. і м. -миец':і, р. мн. -чок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймичка — на́ймичка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наймичка — -и. Жін. до наймит 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наймичка — НА́ЙМИЧКА, и, ж. Жін. до на́ймит 1. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає... (Т. Шевченко); Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Марко Вовчок); Недалечко жив козак Соломко. Була у нього в наймичках уже літня жінка (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
  4. наймичка — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал. Словник синонімів української мови
  5. наймичка — На́ймичка, -чки, -чці; -мички́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наймичка — НА́ЙМИЧКА, и, ж. Жін. до на́ймит 1. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає… (Шевч., І, 1963, 314); Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Вовчок, І, 1955, 86); Недалечко жив козак Соломко. Словник української мови в 11 томах
  7. наймичка — Наймичка, -ки ж. Наемница, наемная работница. Чи я в тебе, мій миленький, за наймичку робила? н. п. Словник української мови Грінченка