означення

Значення в інших словниках

1. означення — озна́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. означення — -я, с. 1》 Дія за знач. означати 1), 3). 2》 лінгв. Другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає якусь ознаку предмета (якість, властивість, кількість). 3》 мат. Твердження, що роз'яснює, якого розуміння надають тій чи іншій назві або виразові. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. означення — ОЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. означа́ти 1, 3. Марусяк .. бачив, як Олена.., узявши праву руку мужа, притискала її до чола і до грудей по двічі. Се був якийсь предвічний жест для означення повної своєї покірливості і рабської любові (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
4. означення — Другорядний член речення, який граматично підпорядковується іншому член, вираженому іменником або іншим субстантивним словом, називаючи його ознаку або належність. Універсальний словник-енциклопедія
5. означення — ОЗНА́ЧЕННЯ грам. (другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова й виражає якусь ознаку предмета), АТРИБУ́Т. Відокремлені означення; Однорідні атрибути. Словник синонімів української мови
6. означення — Озна́чення, -ння, -нню; -чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. означення — ОЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. означа́ти 1, 3. Марусяк.. бачив, як Олена.., узявши праву руку мужа, притискала її до чола і до грудей по двічі. Се був якийсь предвічний жест для означення повної своєї покірливості і рабської любові (Хотк. Словник української мови в 11 томах