омнібус

о́мнібус

[омн'ібус]

-са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омнібус — -а, ч. Старовинний багатомісний кінний екіпаж із платними місцями для пасажирів, який регулярно курсував за певним маршрутом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. омнібус — О́МНІБУС, а, ч. Старовинний багатомісний кінний екіпаж з платними місцями для пасажирів, який регулярно курсував за певним маршрутом. Я взяв місце в поштовому дуже доброму омнібусі, і перед обідом омнібус помалу рушив у дорогу (І. Словник української мови у 20 томах
  3. омнібус — о́мнібус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. омнібус — Критий кінний екіпаж для великої кількості пасажирів; використовувався від XVIII ст. як міський транспорт. Універсальний словник-енциклопедія
  5. омнібус — Омні́бус. Карета “для всіх” — різновид громадського транспорту. П'ятсот слуг при омнібусах рішили вчера зробити страйк з причини малої платні і пенсий (Б., 1895, 19, 4) // пол. omnibus — 1) омнібус, 2) перен. жарт, універсальна людина, універсал; порівн. Українська літературна мова на Буковині
  6. омнібус — о́мнібус (лат. omnibus, букв. – для всіх) кінна багатомісна карета, що здійснювала регулярні рейси між певними пунктами, попередник автобуса. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. омнібус — О́МНІБУС, а, ч. Старовинний багатомісний кінний екіпаж з платними місцями для пасажирів, який регулярно курсував за певним маршрутом. Я взяв місце в поштовому дуже доброму омнібусі, і перед обідом омнібус помалу рушив у дорогу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. омнібус — О́мнібус, -са; -буси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)