поснути
посну́ти
[поуснутие]
поснеимо, поснеите; нак. поус(‘)н'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поснути — посну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поснути — -немо, -нете, док. 1》 Впасти в сон, заснути (про всіх чи багатьох). || перев. у сполуч. зі сл. вічним сном, перен. Вмерти (про багатьох). || Впасти у сплячку (про тварин). 2》 перен. Стати нерухомим. || Стати тихим, безгомінним; затихнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поснути — ПОСНУ́ТИ, немо́, нете́, док. 1. Впасти в сон, заснути (про всіх або багатьох). Знов змовкли – сидимо... Вже вечір пізній. Дітки поснули, сплять спокійно сини маленькії (Марко Вовчок); Ніч криє і місто, і табір ворожий, .. Словник української мови у 20 томах
- поснути — ПОСНУ́ТИ, немо́, нете́, док. 1. Впасти в сон, заснути (про всіх або багатьох). Знов змовкли — сидимо… Вже вечір пізній. Дітки поснули, сплять спокійно сини маленькії (Вовчок, І, 1955, 246); Ніч криє і місто, і табір ворожий, .. Словник української мови в 11 томах
- поснути — Посну́ти, -снемо́, -нете́ гл. Заснуть (о многихъ). Діти поснули. Г. Барв. 225. Прийшла північ, всі поснули. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка