1. Орфоепічний словник української мови

підіслати

підісла́ти

I [п'ід'іслатие]

п'ідзстеил'у, п'ідзстелиеш; нак. п'ідзстеили, п'ідзстеил'іт' (постелити)

II [п'ід'іслатие]

-д'ішл'у, -д'ішлеиш / -д'ішлеш, -д'ішлеимо, д'ішлеитеи/-д'ішлеите; нак. -д'ішли, -д'ішл'іт' (послати, направити кудись)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підіслати — підісла́ти 1 дієслово доконаного виду прислати підісла́ти 2 дієслово доконаного виду підстелити Орфографічний словник української мови
  2. підіслати — I див. підсилати. II див. підстилати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підіслати — ПІДІСЛА́ТИ¹ див. підсила́ти. ПІДІСЛА́ТИ² див. підстила́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. підіслати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. підіслати — Підісла́ти, підішлю́, піді́шле́ш підісла́ти, підстелю́, підсте́леш, -сте́лють; порівн. підстели́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підіслати — ПІДІСЛА́ТИ¹ див. підсила́ти. ПІДІСЛА́ТИ² див. підстила́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. підіслати — I. Підіслати см. підсилати. --------------- II. Підіслати, -ся см. підстилати, -ся. Словник української мови Грінченка