радниця
ра́дниця
[радниец'а]
-ц'і, ор. -цеийу
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- радниця — Ра́дниця: — будинок громадської ради [XI] — сільська управа [23] Словник з творів Івана Франка
- радниця — ра́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- радниця — -і, ж. 1》 Жін. до радник 1). 2》 Дружина радника (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- радниця — РА́ДНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ра́дник 1. Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя На Вкраїні милій! (А. Малишко). 2. Дружина радника (у 2, 3 знач.). Пані радниця в таку годину нікого не приймають, але для пана редактора, звичайно, може бути зроблений виїмок (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
- радниця — РА́ДНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ра́дник 1. Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя На Вкраїні милій! (Мал., Полудень.., 1960, 137). 2. Дружина радника (у 2, 3 знач.). Словник української мови в 11 томах