1. Орфоепічний словник української мови

репетитор

репети́тор

[реипеититор]

-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. репетитор — репети́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. репетитор — -а, ч. 1》 Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання. 2》 У закритих навчальних закладах дореволюційної Росії – учитель, який стежив, як учні виконують домашнє завдання. 3》 Той, хто проводить репетицію, перев. у театрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. репетитор — РЕПЕТИ́ТОР, а, ч. 1. Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання. Він [І. Франко] був навіть платним репетитором, чи “інструктором”, у двох своїх багатих однокласників (П. Словник української мови у 20 томах
  4. репетитор — репети́тор (від лат. repetitor – той, що повторює) 1. Особа, що допомагає учневі у навчанні; домашній учитель. 2. Особа, яка з того чи іншого предмета готує абітурієнта. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. репетитор — УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ) (особа, що навчає в школі, училищі, приватно і т. ін.), ПЕДАГО́Г, ВИКЛАДА́Ч, НАВЧИ́ТЕЛЬ заст., ПРОФЕ́СОР зах., МЕТР книжн., заст.; РЕПЕТИ́ТОР (той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь). В село до них приїхав новий учитель (М. Словник синонімів української мови
  6. репетитор — Репети́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. репетитор — РЕПЕТИ́ТОР, а, ч. 1. Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання. Він [І. Франко] був навіть платним репетитором, чи «інструктором» у двох своїх багатих однокласників (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах