1. Орфоепічний словник української мови

розгалужений

розгалу́жений

[розгалужеинией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгалужений — розгалу́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розгалужений — див. розлогий Словник синонімів Вусика
  3. розгалужений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгалузити. 2》 у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий. 3》 у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями. 4》 у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгалужений — РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2–3 м (з наук.-попул. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. розгалужений — Розгалу́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розгалужений — РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2-3 м (Сад. і ягідн., 1957, 163); *Образно. Словник української мови в 11 томах