1. Орфоепічний словник української мови

розділити

розділи́ти

[роз'д'ілитие]

-л'у, роуз'д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розділити — розділи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розділити — див. розділяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розділити — РОЗДІЛИ́ТИ див. розділя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розділити — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
  5. розділити — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  6. розділити — Розділи́ти, -ділю́, -ді́лиш, -ді́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розділити — РОЗДІЛИ́ТИ див. розділя́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. розділити — Розділити, -ся см. розділяти, -ся. Словник української мови Грінченка