1. Орфоепічний словник української мови

розпочати

розпоча́ти

[розпочатие і роспочатие]

-поучну, -чнеш, -чнеимо, -чнеите; мин. -аў, -ала; нак. -чни, -поучн'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпочати — розпоча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпочати — див. розпочинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпочати — РОЗПОЧА́ТИ див. розпочина́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розпочати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  5. розпочати — РОЗПОЧА́ТИ див. розпочина́ти. Словник української мови в 11 томах