1. Орфоепічний словник української мови

рунічний

руні́чний

[рун’ічнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рунічний — руні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рунічний — -а, -е. Прикм. до руни I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рунічний — РУНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ру́ни¹. Є багато доказів того, що задовго до Кирила і Мефодія у слов'ян була своя система знаків, і не тільки знаків рунічного письма, але й свого алфавіту (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. рунічний — РУНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ру́ни¹. Є багато доказів того, що задовго до Кирила і Мефодія у слов’ян була своя система знаків, і не тільки знаків рунічного письма, але й свого алфавіту (Пит. перекл., 1957, 13). Словник української мови в 11 томах