різночитання
різночита́ння
[р’ізночиетан':а]
-н':а, р. мн. -ан'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- різночитання — різночита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- різночитання — -я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різночитання — РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с. 1. спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: “Ой ти, старий дідуга, ізогнувся, як дуга..”. Словник української мови у 20 томах
- різночитання — РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: «Ой ти старий дідуга, ізогнувся, як дуга..». Словник української мови в 11 томах