1. Орфоепічний словник української мови

свердло

све́рдло

[свердло]

-дла, м. (на) -д'л'і, мн. -дла, -деил

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердло — све́рдло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири све́рдла́ Орфографічний словник української мови
  2. свердло — Свердел, свердельце, свердлик Словник синонімів Вусика
  3. свердло — -а, ч. 1》 Те саме, що свердел. 2》 Танцювальний рух у гуцульському танці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свердло — СВЕ́РДЛО, а, ч. 1. Те саме, що све́рдел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. свердло — СВЕ́РДЛО (СВЕ́РДЕЛ), БУР (у нафтопромисловості); ЛО́ПАТЕНЬ (широке свердло спец. призначення). Бере сокиру й свердла полісовщик (М. Словник синонімів української мови
  6. свердло — СВЕРДЛО́, а, ч. 1. Те саме, що све́рдел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Гр. Словник української мови в 11 томах
  7. свердло — Свердло, -ла с. = свердел. Чуб. VI. 405. ум. свердельце. Мнж. 137. Словник української мови Грінченка