священний

Значення в інших словниках

1. священний — свяще́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. священний — (дар, обов'язок, закон тощо) СВЯТИЙ; (- книги) релігійний; (- слово) дорогий, заповітний; (зміст) високий, піднесений; (- борню) визвольний. Словник синонімів Караванського
3. священний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з релігією, церквою. || Який має божественну силу. || Який є предметом релігійного поклоніння. Священна історія — текст Біблії; предмет викладання, в основу якого покладено вивчення тексту Біблії. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. священний — СВЯЩЕ́ННИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з релігією, церквою. Я думаю про тих мудрих людей, що ставлять церкви, монастирі й каплиці в найкращих, диких місцях: вони знають, що роблять, – вони промовляють не стільки до нас, як до живих в нас пращурів наших... Словник української мови у 20 томах
5. священний — ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Словник синонімів української мови
6. священний — Свяще́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. священний — СВЯЩЕ́ННИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з релігією, церквою. Я думаю про тих мудрих людей, що ставлять церкви, монастирі й каплиці в найкращих, диких місцях: вони знають, що роблять, — вони промовляють не стільки до нас, як до живих в нас пращурів наших... Словник української мови в 11 томах