1. Орфоепічний словник української мови

стукнути

сту́кнути

[стукнутие]

-ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукнути — сту́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стукнути — СТУ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. чим і без дод. Однокр. до сту́кати. Стукнула [панночка] дверима, аж стольчики [стільчики] всі скакнули, як живі (Марко Вовчок); Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити. Словник української мови у 20 томах
  3. стукнути — (-ну, -неш) док., (на кого), крим., жрм; несхвальн. Донести на когось. БСРЖ, 573; ЯБМ, 2, 393. Словник жарґонної лексики української мови
  4. стукнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех., чим і без додатка. Однокр. до стукати. || безос. Стукнуло в голову кому що безос. — хто-небудь раптово придумав щось. 2》 перех., розм. Ударити кого-небудь. 3》 перех., перен., розм. Випити спиртного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стукнути — сту́кнуло в го́лову кому і без додатка. У когось раптово виникла думка щось зробити, вирішити. Тут, видно, гірше, ніж там, звідки приїхав. .. І знов стукнуло в голову те саме настирливе питання, що вже забувалось: як воно буде? (М. Фразеологічний словник української мови
  6. стукнути — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. стукнути — Сту́кнути, -кну, -кнеш, -кне; сту́кни, -кнім, -кніть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стукнути — СТУ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех., чим і без додатка. Однокр. до сту́кати. Стукнула [панночка] дверима, аж стольчики [стільчики] всі скакнули, як живі (Вовчок, І, 1955, 15); Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити. Словник української мови в 11 томах
  9. стукнути — Стукнути, -ну, -неш гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. МПр. 44. Словник української мови Грінченка