1. Орфоепічний словник української мови

сіножать

сіно́жать

[с'іножат' і с'іножат']

-т'і, ор. -т':у, р. мн. с'іножатеий

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіножать — сіно́жа́ть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сіножать — (пора) косовиця, (земля під сіном) сінокіс, сіножаття Словник синонімів Караванського
  3. сіножать — СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж. 1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (С. Словник української мови у 20 томах
  4. сіножать — -і, ж. 1》 Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. 2》 Місце, відведене для косіння трави на сіно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сіножать — КОСОВИ́ЦЯ (косіння та збирання трави, збіжжя; час косіння та збирання); СІНО́ЖА́ТЬ (збирання сіна; час збирання). З весни і все літо працював я в полі: на косовиці, молотьбі, на сівбі (С. Словник синонімів української мови
  6. сіножать — Сіно́жа́ть, -ті, -ті, -ттю; -жа́ті, -тей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сіножать — СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж. 1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  8. сіножать — Сіножать, -ті ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. н. п. Словник української мови Грінченка