1. Орфоепічний словник української мови

телефоністка

телефоні́стка

[теилеифоун’істка]

-сткие, д. і м. -н'іс'ц'і, р. мн. -сток

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. телефоністка — телефоні́стка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. телефоністка — ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної станції (М. Хвильовий); Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (В. Кучер); Дзвінок. Гучний, настирливий. Сама телефоністка дзвонить. Словник української мови у 20 томах
  3. телефоністка — -и. Жін. до телефоніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. телефоністка — Телефоні́стка, -тки, -тці; -ні́стки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. телефоністка — ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (Кучер, Трудна любов, 1960, 134); Сидорчук скоса зиркнув на телефоністку, яка клопоталася в кутку біля апаратів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158). Словник української мови в 11 томах