1. Орфоепічний словник української мови

тхір

[тх'ір]

тхора, м. (на) тхоур'і/тхоров'і, мн. тхори, тхоур'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тхір — ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Л. Глібов); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (О. Словник української мови у 20 томах
  2. тхір — тхора, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром; його залоза виділяє смердючу рідину. Смердючий, як тхір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тхір — Хижий ссавець, заселяє прибережні ліси Європи та Зх. Азії; довж. тіла бл. 45 см, хвоста бл. 17 см; об'єкт полювання. Універсальний словник-енциклопедія
  4. тхір — Тхір, тхора́; тхори́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тхір — ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Гл., Вибр., 1951, 56); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Донч. Словник української мови в 11 томах
  6. тхір — Тхір, тхора м. Хорекъ, Mustela putorius. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352. ум. тхо́рик. Словник української мови Грінченка