уводити

Значення в інших словниках

1. уводити — Уводи́ти: — обдурювати [10] Словник з творів Івана Франка
2. уводити — уво́дити 1 дієслово недоконаного виду примушувати або допомагати зайти куди-небудь уво́дити 2 дієслово недоконаного виду зволікати діал. Орфографічний словник української мови
3. уводити — Заводити; (до гурту) приймати; (в обіг) пускати; (у гріх) доводити до чого; (у вену) МЕД. вливати; (порядки) запроваджувати, впроваджувати; ІД. (у хрест) хрестити, (в неславу) знеславлювати, (в оману) перти тумана в очі, (в сором) соромити, (в таємниці) ЗАП. втаємничувати. Словник синонімів Караванського
4. уводити — І вводити Те саме, що уцерковлювати Словник церковно-обрядової термінології
5. уводити — УВО́ДИТИ¹ див. вво́дити. УВО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. Зволікати. – Так як же ти думаєш: коли ми могтимем справити весілля?.. – Ну, що ж: я думаю нема чого довго уводити (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
6. уводити — I див. вводити. II -джу, -диш, недок., діал. Зволікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. уводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
8. уводити — Уво́дити, уво́джу, -диш, -дять; уво́дь, уво́дьмо, уво́дьте; див. уве́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. уводити — УВО́ДИТИ¹ див. вво́дити. УВО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. Зволікати. — Так як же ти думаєш: коли ми могтимем справити весілля?.. — Ну, що ж: я думаю нема чого довго уводити (Л. Укр., III, 1952, 505). Словник української мови в 11 томах
10. уводити — Уво́дити, -джу, -диш сов. в. увести, уведу, -деш, гл. 1) Вводить, ввести. Пан увів дідову дочку в свої горниці. Чуб. вво́дити у славу, у неславу. Позорить. Пожалійте сиротину і не вводьте в славу. Котл. Н. П. 345. Словник української мови Грінченка