умисел

у́мисел

[умиесеил]

-слу, м. (на) -с'л'і, мн. -слие, -с'л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умисел — НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Словник синонімів української мови
  2. умисел — У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті... (І. Словник української мови у 20 томах
  3. умисел — рос. умышленность навмисність; у праві — одна з форм вини. Eкономічна енциклопедія
  4. умисел — моск. намір намір, замір Словник чужослів Павло Штепа
  5. умисел — У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті… (Котл. Словник української мови в 11 томах
  6. умисел — У́мисел, слу м. Мысль. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати, стали умисли козацьку голову клюшника розбивати. АД. І. 212. Словник української мови Грінченка
  7. умисел — -слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. умисел — у́мисел іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови