1. Орфоепічний словник української мови

учениця

учени́ця

[учеиниц'а]

-ц'і, ор. -цеийу

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учениця — учени́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. учениця — УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до у́чень. Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Леся Українка); Настя й Василь рядом, – коло їх гурт учнів і учениць (С. Васильченко); Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. учениця — -і. Жін. до учень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. учениця — Учени́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. учениця — УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до у́чень. Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Л. Укр., V, 1956, 134); Настя й Василь рядом, — коло їх гурт учнів і учениць (Вас. Словник української мови в 11 томах