1. Орфоепічний словник української мови

філателіст

філателі́ст

[ф'ілатеил’іст]

-ста, м. (на) -стов'і/ -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. філателіст — філателі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. філателіст — ФІЛАТЕЛІ́СТ, а, ч. Той, хто займається філателією; колекціонер марок. – Тьотю! Дайте мені чехословацьку марку! – звернувся до неї хлопчик. – А звідки ти знаєш, що це чехословацька? – здивувалася Люба. – Я всі марки знаю... Я філателіст! (П. Словник української мови у 20 томах
  3. філателіст — -а, ч. Той, хто займається філателією; колекціонер марок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. філателіст — Філателі́ст, -та; -лі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. філателіст — ФІЛАТЕЛІ́СТ, а, ч. Той, хто займається філателією; колекціонер марок. — Тьотю! Дайте мені чехословацьку марку! — звернувся до неї хлопчик. — А звідки ти знаєш, що це чехословацька? — здивувалася Люба. — Я всі марки знаю… Я філателіст! (Автом., Щастя.. Словник української мови в 11 томах