1. Орфоепічний словник української мови

харкотіти

харкоті́ти

[харкоут’ітие]

-коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харкотіти — харкоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. харкотіти — див. хропіти Словник синонімів Вусика
  3. харкотіти — ХАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. розм. Підсил. до ха́ркати. Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко). 2. рідко. Те саме, що хрипі́ти. Він спав твердо з роззявленим беззубим ротом, харкотів, мов підрізаний, а з рота спливала по бороді слина (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. харкотіти — -очу, -отиш, недок. 1》 розм. Підсил. до харкати. 2》 діал. Хрипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. харкотіти — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. харкотіти — Харкоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. харкотіти — ХАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. розм. Підсил. до ха́ркати. Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (Фр., І, 1955, 231). 2. діал. Хрипіти. Він спав твердо з роззявленим беззубим ротом, харкотів, мов підрізаний, а з рота спливала по бороді слина (Фр., І, 1955, 274). Словник української мови в 11 томах