1. Орфоепічний словник української мови

чималенький

чимале́нький

[чиемален'кией]

м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чималенький — див. Великий Словник синонімів Вусика
  2. чималенький — ЧИМАЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чима́ли́й. В руках Каргат тримав чималенький, акуратно перев'язаний пакунок (Ю. Шовкопляс); Жінка стала одбирати книжки .. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (А. Головко); Поява Нен-Сагора в їдальні зробила чималеньку сенсацію (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. чималенький — чимале́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чималенький — -а, -е. Пестл. до чималий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чималенький — ВЕЛИ́КИЙ (який значно перевищує звичайний, властивий даним предметам розмір, обсяг), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ПОБІ́ЛЬШЕНИЙ рідше, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. чималенький — ЧИМАЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чимали́й. В руках Каргат тримав чималенький, акуратно перев’язаний пакунок (Шовк., Інженери, 1956, 119); Жінка стала одбирати книжки.. Словник української мови в 11 томах
  7. чималенький — Чималий, -а, -е Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Рудч. Ск. І. 25. Розвела пожар чимал. Котл. Ен. І. 37. ум. чималенький. Словник української мови Грінченка