1. Орфоепічний словник української мови

чубатенький

чуба́тенький

[чубатеин'кией]

м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубатенький — див. чубатий Словник синонімів Вусика
  2. чубатенький — ЧУБА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до чуба́тий. Як була я у батенька, так була чубатенька; а як стала у свекрухи, то й об'їли чуб мухи (Номис); Вони летять до круглого, мов полумисок, озерця. Словник української мови у 20 томах
  3. чубатенький — чуба́тенький прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чубатенький — -а, -е. Пестл. до чубатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чубатенький — ЧУБА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до чуба́тий. Як була я у батенька, так була чубатенька; а як стала у свекрухи, то й об’їли чуб мухи (Номис, 1864, № 8996); Вони летять до круглого, мов полумисок, озерця. Словник української мови в 11 томах
  6. чубатенький — Чубатий, -а, -е Хохлатый. Чубатий іде — лихо за собою несе. Ном. № 760. Кури чубаті. Ном. № 7982. чубаті уставки. Уставки съ особаго рода вышивкой. Kolb. І. 48, 49. ум. чубатенький. Ном. № 8996. Словник української мови Грінченка